спеціальність
СПЕЦІА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж.
1. Окрема галузь науки, техніки, мистецтва і т. ін.; сфера чиєїсь діяльності або вивчення чого-небудь.
Потім признався [Адаменко], що його спеціальність – медицина, а в армії був за ветеринарного фельдшера (Ю. Яновський);
– До війни я був лектором. Моя спеціальність – історичний матеріалізм... (Л. Первомайський).
2. Професія, фах.
Набув [Захар] сталої спеціальності (Іван Ле);
Потрібні йому були різні люди: і лікарі, і цирульники, і теслярі, і ливарники, і архітектори, і каменярі, і друкарі – різні майстри різних спеціальностей (О. Іваненко);
Лелекач був добрим майстром-мебельником. Але не працював за спеціальністю (М. Томчаній);
// розм. Улюблена справа, заняття, в якому хто-небудь виявляє уміння, хист.
Тепер за тобою установиться спеціальність писати біографічні реферати (Леся Українка);
Умів Юрчик оповідати як ніхто! Славився тим. А спеціальністю його були оповідання про Довбуша (Г. Хоткевич).
3. Властивість за знач. спеціа́льний 2.
Спеціальність терміна.
Значення в інших словниках
- спеціальність — Чим розрізняються у вживанні слова спеціальність, професія, фах? Відтінками значення. Спеціальність – окрема галузь науки, техніки, мистецтва і т. ін., в котрій людина працює; основна кваліфікація. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- спеціальність — спеціа́льність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- спеціальність — Фах, професія, кваліфікація, жм. ремесло. Словник синонімів Караванського
- спеціальність — [спеиц'іал'н'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
- спеціальність — -ності, ж. 1》 Окрема галузь науки, техніки, мистецтва і т. ін.; сфера чиєїсь діяльності або вивчення чого-небудь. || Основна кваліфікація; професія, фах. || розм. Улюблена справа, заняття, в якому хто-небудь виявляє уміння, хист. 2》 Властивість за знач. спеціальний 2). Спеціальність терміна. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спеціальність — льність 1. Комплекс набутих людиною знань і практичних навичок, що дає їй можливість займатися певним родом занять у якійсь галузі діяльності. 2. Окрема відособлена галузь науки, техніки, майстерності, мистецтва тощо. Всяка самостійна професія, основна кваліфікація. Словник іншомовних слів Мельничука
- спеціальність — ФАХ (рід занять, трудової діяльності, що вимагає певних знань та навичок і є джерелом існування людини), СПЕЦІА́ЛЬНІСТЬ, ПРОФЕ́СІЯ, РЕМЕСЛО́ розм. (перев. у кустарному виробництві); КВАЛІФІКА́ЦІЯ (певний рівень, набутий спеціальною підготовкою). Словник синонімів української мови
- спеціальність — СПЕЦІА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. 1. Окрема галузь науки, техніки, мистецтва і т. ін.; сфера чиєїсь діяльності або вивчення чого-небудь. Потім признався [Адаменко], що його спеціальність — медицина, а в армії був за ветеринарного фельдшера (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
- спеціальність — рос. специальность відносно вузький вид трудової діяльності, який вимагає певного комплексу теоретичних знань і практичного вміння. С. формується в межах професії як ширшого й сталішого роду трудової діяльності. Eкономічна енциклопедія