спеціальність

ФАХ (рід занять, трудової діяльності, що вимагає певних знань та навичок і є джерелом існування людини), СПЕЦІА́ЛЬНІСТЬ, ПРОФЕ́СІЯ, РЕМЕСЛО́ розм. (перев. у кустарному виробництві); КВАЛІФІКА́ЦІЯ (певний рівень, набутий спеціальною підготовкою). Лагунський уважно слухав жінку-інженера. В її словах він почував таке щире, таке свідоме захоплення фахом (Г. Коцюба); Килина від Насті довідалась, що та наступного року вже закінчує свій політехнічний, що роботи за її спеціальністю вистачить (Є. Гуцало); За професією я кінорежисер (О. Довженко); Луговий був веселим, компанійським чоловіком. Знав досконало морське ремесло, працював легко, з приємністю (Ю. Бедзик); — По-перше, ти одержуєш чудову кваліфікацію. По-друге, ти зможеш далі вчитися (Д. Ткач).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

спеціальність — Чим розрізняються у вживанні слова спеціальність, професія, фах? Відтінками значення. Спеціальність – окрема галузь науки, техніки, мистецтва і т. ін., в котрій людина працює; основна кваліфікація. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
спеціальність — спеціа́льність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
спеціальність — Фах, професія, кваліфікація, жм. ремесло. Словник синонімів Караванського
спеціальність — [спеиц'іал'н'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
спеціальність — -ності, ж. 1》 Окрема галузь науки, техніки, мистецтва і т. ін.; сфера чиєїсь діяльності або вивчення чого-небудь. || Основна кваліфікація; професія, фах. || розм. Улюблена справа, заняття, в якому хто-небудь виявляє уміння, хист. 2》 Властивість за знач. спеціальний 2). Спеціальність терміна. Великий тлумачний словник сучасної мови
спеціальність — СПЕЦІА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. 1. Окрема галузь науки, техніки, мистецтва і т. ін.; сфера чиєїсь діяльності або вивчення чого-небудь. Потім признався [Адаменко], що його спеціальність – медицина, а в армії був за ветеринарного фельдшера (Ю. Словник української мови у 20 томах
спеціальність — льність 1. Комплекс набутих людиною знань і практичних навичок, що дає їй можливість займатися певним родом занять у якійсь галузі діяльності. 2. Окрема відособлена галузь науки, техніки, майстерності, мистецтва тощо. Всяка самостійна професія, основна кваліфікація. Словник іншомовних слів Мельничука
спеціальність — СПЕЦІА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. 1. Окрема галузь науки, техніки, мистецтва і т. ін.; сфера чиєїсь діяльності або вивчення чого-небудь. Потім признався [Адаменко], що його спеціальність — медицина, а в армії був за ветеринарного фельдшера (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
спеціальність — рос. специальность відносно вузький вид трудової діяльності, який вимагає певного комплексу теоретичних знань і практичного вміння. С. формується в межах професії як ширшого й сталішого роду трудової діяльності. Eкономічна енциклопедія