1. Великий тлумачний словник сучасної мови

спеціальність

спеціа́льність

-ності, ж.

1》 Окрема галузь науки, техніки, мистецтва і т. ін.; сфера чиєїсь діяльності або вивчення чого-небудь.

|| Основна кваліфікація; професія, фах.

|| розм. Улюблена справа, заняття, в якому хто-небудь виявляє уміння, хист.

2》 Властивість за знач. спеціальний 2). Спеціальність терміна.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спеціальність — Чим розрізняються у вживанні слова спеціальність, професія, фах? Відтінками значення. Спеціальність – окрема галузь науки, техніки, мистецтва і т. ін., в котрій людина працює; основна кваліфікація. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. спеціальність — спеціа́льність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. спеціальність — Фах, професія, кваліфікація, жм. ремесло. Словник синонімів Караванського
  4. спеціальність — [спеиц'іал'н'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  5. спеціальність — СПЕЦІА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. 1. Окрема галузь науки, техніки, мистецтва і т. ін.; сфера чиєїсь діяльності або вивчення чого-небудь. Потім признався [Адаменко], що його спеціальність – медицина, а в армії був за ветеринарного фельдшера (Ю. Словник української мови у 20 томах
  6. спеціальність — льність 1. Комплекс набутих людиною знань і практичних навичок, що дає їй можливість займатися певним родом занять у якійсь галузі діяльності. 2. Окрема відособлена галузь науки, техніки, майстерності, мистецтва тощо. Всяка самостійна професія, основна кваліфікація. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. спеціальність — ФАХ (рід занять, трудової діяльності, що вимагає певних знань та навичок і є джерелом існування людини), СПЕЦІА́ЛЬНІСТЬ, ПРОФЕ́СІЯ, РЕМЕСЛО́ розм. (перев. у кустарному виробництві); КВАЛІФІКА́ЦІЯ (певний рівень, набутий спеціальною підготовкою). Словник синонімів української мови
  8. спеціальність — СПЕЦІА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. 1. Окрема галузь науки, техніки, мистецтва і т. ін.; сфера чиєїсь діяльності або вивчення чого-небудь. Потім признався [Адаменко], що його спеціальність — медицина, а в армії був за ветеринарного фельдшера (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
  9. спеціальність — рос. специальность відносно вузький вид трудової діяльності, який вимагає певного комплексу теоретичних знань і практичного вміння. С. формується в межах професії як ширшого й сталішого роду трудової діяльності. Eкономічна енциклопедія