спеціально

СПЕЦІА́ЛЬНО, присл.

1. Присл. до спеціа́льний 2.

Стаття написана надто спеціально.

2. Поглиблено, професійно, як спеціаліст.

Спеціально вивчав [Іван] тільки такі мови, як грецька, латинська (П. Колесник);

Франко спеціально не висловлювався про Чернишевського як про літературного критика, але цілком очевидно і загальновизнано, що естетичні погляди останнього справили на Франка-критика великий вплив (з наук. літ.).

3. З певною метою, з певним наміром; навмисно.

Коли б зібралось багато дітей, могли б везти не родичі, а хтось один, спеціально запрошений (М. Коцюбинський);

– Я приїхала спеціально з Берліна обізнатися з виноградарством у господарстві доктора Гальванеску (Ю. Смолич);

// Не для кого іншого, не для чого іншого.

Про море ще не писав, але збираю матеріали і думаю написати спеціально для Вас (М. Коцюбинський);

Чоловік зрозумів, що я спеціально для нього вийшов на дощ, щоб таки поговорити з ним (Іван Ле);

Мов за рідними дітьми, ходить за ними [пораненими] Оленчук. Спеціально для них тримає під сидінням у запасі кілька кавунців (О. Гончар).

4. Тільки, виключно.

В кутку майстерні двоє зайняті спеціально тим, що ремонтують кузови та сидіння шоферам (О. Гончар);

// заст. Зокрема.

За “високими матеріями” я нічого не сказала про дрібні справи світу сього, а спеціально про мої (Леся Українка).