амоніт

АМОНІТ – АМОНІЙ

Амоніт ¹, -а, мн. -и, -ів. Викопний молюск.

Амоніт ², -у. Вибухова суміш.

Амоній, -ю, ор. -єм. Сполука атомів азоту й водню, яка входить до складу багатьох солей, широко застосовуваних у техніці та сільському господарстві: вуглекислий амоній, сірчанокислий амоній.

Значення в інших словниках

1. амоніт — амоні́т 1 іменник чоловічого роду викопний молюск амоні́т 2 іменник чоловічого роду вибухова речовина  Орфографічний словник української мови
2. амоніт — -у, ч. Загальна назва суміші амонійної селітри з горючими речовинами, що вибухає від дії капсуля-детонатора.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. амоніт — АМОНІ́Т, у, ч., хім. Аміачно-селітряна суміш, до складу якої входять вибухові нітросполуки. Амоніти мають достатню швидкість вибуху (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. амоніт — АМОНІ́Т, у, ч. Аміачно-селітряна суміш, до складу якої входять вибухові нітросполуки. Амоніти мають достатню швидкість вибуху (Таємн. вапна, 1957. 30).  Словник української мови в 11 томах