багаття
р. мн. -ать. Переважно те саме, що вогнище (запалена купа дров, віття тощо). На далекому обрії засвітилося багаття – то пастухи розпалили вогнище, картоплю печуть (Г.Хоткевич); Відпочивають донці перед походом: хто спить просто неба, хто гріється біля багаття (Р.Іваничук).
Словник-довідник з українського літературного слововживання