затон
ЗАТОН – ЗАТОКА – ЗАВОДЬ
Затон, -у. Затоплена водою частина річки, озера, що глибоко вдається в сушу; місце стоянки й ремонту річкових суден.
Затока. Частина океану, моря, озера, річки, що вдається в сушу: Перська затока.
Заводь, -і, ор. -ддю. Невелика затока, невеликий затон; переносно – спокійне, затишне місце чи середовище з відсталим і закостенілим буттям: тиха, поросла очеретом заводь. На бистрині нелегко плавать, Бо хвиля зносить, хвиля рве. Хто нидіє, а не живе, Нехай шукає тиху заводь! (Д.Павличко).
Словник-довідник з українського літературного слововживання