Літературне слововживання

кінний

КІННИЙ – КІНСЬКИЙ – КОНЯЧИЙ

Кінний. 1. Якому надають руху коні, пов’язаний з їздою на конях: кінний плуг, кінна залізниця, кінна дорога, кінний спорт, кінна естафета. 2. Який складається з вершників: кінний загін, кінна армія, кінна розвідка.

Кінський. Належний коневі, пов’язаний з конем, кіньми, властивий їм тощо: кінський волос, кінське стійло, кінський завод, кінська торговиця, кінська сила. У ботанічних назвах: кінський щавель, кінська м’ята, кінський біб, кінський зуб, кінський каштан.

Конячий. Те саме, що кінський, а також прикметник до розмовного коняка: коняча голова, конячий біг.

Словник-довідник з українського літературного слововживання

Значення в інших словниках

  1. кінний — кі́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. кінний — [к’ін:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і  Орфоепічний словник української мови
  3. кінний — -а, -е. 1》 Якому надають руху коні. || Пов'язаний з їздою на конях. 2》 Який складається з вершників. 3》 у знач. ім. кінний, -ного, ч., рідко. Те саме, що вершник 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кінний — КІ́ННИЙ, а, е. 1. Якому надають руху коні. У Буенос-Айресі є всі види міського транспорту – метро, трамваї, автобуси, тролейбуси, таксі і навіть кінні карети (Л. Дмитерко); Артилерія на кінній тязі не знала бездоріжжя (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
  5. кінний — ВЕ́РШНИК (людина, що їде верхи на коні), ВЕРХІВЕ́ЦЬ, ЇЗДЕ́ЦЬ, НАЇ́ЗНИК, ВЕРХОВИ́Й, КІ́ННИЙ рідко, ВЕ́РХІВЕНЬ рідко, ВЕ́РШЕНЬ рідко, КОМО́ННИК заст., ВЕРХОВИ́К діал., ЇЗДУ́Н діал.; ДЖИГІ́Т (умілий і вправний їздець); КІННО́ТНИК, КАВАЛЕРИ́СТ, КІ́ННИК розм.  Словник синонімів української мови
  6. кінний — Кі́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. кінний — КІ́ННИЙ, а, е. 1. Якому надають руху коні. На невеликих ділянках картоплю можна садити квадратно-гніздовим способом під кінний плуг (Картопля, 1957, 83); У Буенос-Айресі є всі види міського транспорту — метро, трамваї, автобуси, тролейбуси...  Словник української мови в 11 томах
  8. кінний — Кінний, -а, -е Конный. Найменший брат піший піхотою за кінними братами уганяє. Дума. Покотились по базару кінні narodowi. Шевч. 197. Тут військо кіннеє валилось. Котл.  Словник української мови Грінченка