кінний

КІ́ННИЙ, а, е.

1. Якому надають руху коні.

У Буенос-Айресі є всі види міського транспорту – метро, трамваї, автобуси, тролейбуси, таксі і навіть кінні карети (Л. Дмитерко);

Артилерія на кінній тязі не знала бездоріжжя (з наук.-попул. літ.);

// Пов'язаний з їздою на конях.

Слідчий вважав його за кінного міліціонера (Б. Антоненко-Давидович);

У програмі відпочинку – кінні походи за перевал і дегустація вин (Ю. Андрухович).

2. Який складається з вершників.

Стояло військо тут зальотне, Волове, кінне і піхотне (І. Котляревський);

Командир полку послав кінну розвідку далеко ліворуч і праворуч від дороги (О. Гончар);

Щоб устигнути додому перед заходом сонця, коли ще кінні патрулі поліції не почали роз'їжджати на дорогах, Сидір ішов з Турна навпростець Чорнолуцьким лісом (М. Малиновська).

3. Признач. для розведення коней.

Кінний завод спеціалізується на розведенні, вирощуванні та тренінгу коней різних порід (з газ.).

4. у знач. ім. кі́нний, ного, ч. Те саме, що ве́ршник 1.

Степовим шляхом тікають пани, чоловіки, жінки, старі, обозні, кінні, піші (О. Довженко);

Люди розступилися перед вершниками за давнім звичаєм: піший мусить дати дорогу кінному, бо кінний завжди знатніший од пішого (В. Владко);

– Для кінного тут десять доріг, а для того, хто в машині, – тільки одна (В. Малик).

Значення в інших словниках

1. кінний — кі́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. кінний — КІННИЙ – КІНСЬКИЙ – КОНЯЧИЙ Кінний. 1. Якому надають руху коні, пов’язаний з їздою на конях: кінний плуг, кінна залізниця, кінна дорога, кінний спорт, кінна естафета. 2. Який складається з вершників: кінний загін, кінна армія, кінна розвідка. Кінський.  Літературне слововживання
3. кінний — [к’ін:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і  Орфоепічний словник української мови
4. кінний — -а, -е. 1》 Якому надають руху коні. || Пов'язаний з їздою на конях. 2》 Який складається з вершників. 3》 у знач. ім. кінний, -ного, ч., рідко. Те саме, що вершник 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. кінний — ВЕ́РШНИК (людина, що їде верхи на коні), ВЕРХІВЕ́ЦЬ, ЇЗДЕ́ЦЬ, НАЇ́ЗНИК, ВЕРХОВИ́Й, КІ́ННИЙ рідко, ВЕ́РХІВЕНЬ рідко, ВЕ́РШЕНЬ рідко, КОМО́ННИК заст., ВЕРХОВИ́К діал., ЇЗДУ́Н діал.; ДЖИГІ́Т (умілий і вправний їздець); КІННО́ТНИК, КАВАЛЕРИ́СТ, КІ́ННИК розм.  Словник синонімів української мови
6. кінний — Кі́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. кінний — КІ́ННИЙ, а, е. 1. Якому надають руху коні. На невеликих ділянках картоплю можна садити квадратно-гніздовим способом під кінний плуг (Картопля, 1957, 83); У Буенос-Айресі є всі види міського транспорту — метро, трамваї, автобуси, тролейбуси...  Словник української мови в 11 томах
8. кінний — Кінний, -а, -е Конный. Найменший брат піший піхотою за кінними братами уганяє. Дума. Покотились по базару кінні narodowi. Шевч. 197. Тут військо кіннеє валилось. Котл.  Словник української мови Грінченка