кінкан

КІНКА́Н, а, ч.

1. Рід субтропічних вічнозелених плодових дерев або кущів родини рутових; кумкват (у 1 знач.).

Кінкан культивують у Китаї, Південно-Східній Азії, Японії, на Близькому Сході, у Південній Європі та на півдні США (з наук.-попул. літ.);

Кінкан японський – невелике деревце, з круглими, дрібними, яскраво-помаранчевими плодами (із журн.).

2. Плід цього дерева.

На вигляд кінкан нагадує мініатюрний овальний апельсин розміром від 3 до 5 см у довжину й від 2 до 4 см завширшки (з наук.-попул. літ.);

Кінкан за смаком нагадує мандарин із легкою кислинкою (із журн.).

Значення в інших словниках

1. кінкан — кінка́н іменник чоловічого роду рослина  Орфографічний словник української мови
2. кінкан — -а, ч. Вид плодових дерев або кущів родини рутових, поширений у Східній Азії. Кінкан японський.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кінкан — кінка́н (япон.) рід субтропічних вічнозелених плодових дерев або кущів родини рутових. Вирощують як декоративні та використовують у селекції для виведення морозостійких форм цитрусових. Інша назва – кумкват.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. кінкан — КІНКА́Н, а, ч. (Fortunella). Вид плодових дерев або кущів родини рутових, поширений у Східній Азії. Кінкан японський.  Словник української мови в 11 томах