мензурка

МЕНЗУРКА – МЕНЗУРА

Мензурка. Посудина з позначеними на ній поділками для вимірювання невеликих об’ємів рідини.

Мензура. 1. Міра тривалості звуку, такту в середньовічній багатоголосій музиці. 2. Різні виміри для визначення місць звукових отворів у духових, а також діаметра, довжини, натягу струн в інших музичних інструментах.

Значення в інших словниках

1. мензурка — мензу́рка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. мензурка — [меинзурка] -ркие, д. і м. -рц'і, р. мн. -рок  Орфоепічний словник української мови
3. мензурка — -и, ж., спец. Посудина з нанесеними на ній поділками для точного вимірювання невеликих об'ємів рідини, газу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мензурка — (мед.) мірочка  Словник чужослів Павло Штепа
5. мензурка — МЕНЗУ́РКА, и, ж., спец. Посудина з нанесеними на ній поділками для точного вимірювання невеликих об'ємів рідини. Дівчина з серцем поставила мензурку, яку тримала в руці. Мензурка гучно стукнула (Ю. Шовкопляс).  Словник української мови у 20 томах
6. мензурка — мензу́рка (від лат. mensura – міра, вимірювання) аптекарська або лабораторна посудина з позначеними на ній поділками, якою вимірюють невеликі об’єми рідини.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. мензурка — Мензу́рка, -рки; -зу́рки, -рок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. мензурка — МЕНЗУ́РКА, и, ж., спец. Посудина з нанесеними на ній поділками для точного вимірювання невеликих об’ємів рідини, газу. Дівчина з серцем поставила мензурку, яку тримала в руці. Мензурка гучно стукнула (Шовк., Інженери, 1956, 67).  Словник української мови в 11 томах