насторожі
НАСТОРОЖІ – НА СТОРОЖІ
Насторожі, присл. У вислові [бути] насторожі – бути в настороженому стані. Одна пані (і заможна пані) хотіла сина оженити з дочкою Ганни Федорівни, аби тільки вивідати тайну. Та Ганна Федорівна усе з цими речами насторожі (Марко Вовчок); Клопітне там життя, і треба завжди бути насторожі (М.Лазорський).
На сторожі, ім. з прийм. Батько, мати не сплять, На сторожі стоять (Т.Шевченко); Я повинна стоять на сторожі, Бо мені заповідано в спадок жалобу й красу (Леся Українка); У порога глухий Ларивон на сторожі стояв (М.Куліш).
Словник-довідник з українського літературного слововживання