насторожі
НАСТОРО́ЖІ, присл.: Бу́ти насторо́жі — бути у настороженому стані.
[Іван:] Одначе Маруся, мабуть, щось знає… Треба сьогодня [сьогодні] бути насторожі! (Кроп., І, 1958, 90);
Шахай зайшов помалу, як ходять люди сильної волі, що завжди є насторожі (Ю. Янов., І, 1958, 155).
Словник української мови (СУМ-11)