насторочений

НАСТОРО́ЧЕНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до насторо́чити;

// У знач. прикм.

Над Оленкою схилялись дивовижні голови, пелехаті, з настороченим волоссям (Горд., Заробітчани, 1949, 21).

Значення в інших словниках

1. насторочений — насторо́чений дієприкметник діал.  Орфографічний словник української мови
2. насторочений — -а, -е, діал. Дієприкм. пас. мин. ч. до насторочити. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. насторочений — НАСТОРО́ЧЕНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. до насторо́чити; // у знач. прикм. З-за кущів виглядала кінська голова з гострими настороченими вухами (Леся Українка); Над Оленкою схилялись дивовижні голови, пелехаті, з настороченим волоссям (К. Гордієнко).  Словник української мови у 20 томах