насторочений

насторо́чений

-а, -е, діал.

Дієприкм. пас. мин. ч. до насторочити.

|| у знач. прикм.

Значення в інших словниках

1. насторочений — насторо́чений дієприкметник діал.  Орфографічний словник української мови
2. насторочений — НАСТОРО́ЧЕНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. до насторо́чити; // у знач. прикм. З-за кущів виглядала кінська голова з гострими настороченими вухами (Леся Українка); Над Оленкою схилялись дивовижні голови, пелехаті, з настороченим волоссям (К. Гордієнко).  Словник української мови у 20 томах
3. насторочений — НАСТОРО́ЧЕНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до насторо́чити; // У знач. прикм. Над Оленкою схилялись дивовижні голови, пелехаті, з настороченим волоссям (Горд., Заробітчани, 1949, 21).  Словник української мови в 11 томах