насторочений — Орфографічний словник української мови

насторочений — -а, -е, діал. Дієприкм. пас. мин. ч. до насторочити. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
насторочений — НАСТОРО́ЧЕНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. до насторо́чити; // у знач. прикм. З-за кущів виглядала кінська голова з гострими настороченими вухами (Леся Українка); Над Оленкою схилялись дивовижні голови, пелехаті, з настороченим волоссям (К. Гордієнко). Словник української мови у 20 томах
насторочений — НАСТОРО́ЧЕНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до насторо́чити; // У знач. прикм. Над Оленкою схилялись дивовижні голови, пелехаті, з настороченим волоссям (Горд., Заробітчани, 1949, 21). Словник української мови в 11 томах