насторочити насторо́чити дієслово доконаного виду настовбурчити; спрямувати діал. Орфографічний словник української мови
Значення в інших словниках насторочити — див. насторочувати. Великий тлумачний словник сучасної мови насторочити — НАСТОРО́ЧИТИ див. насторо́чувати. Словник української мови у 20 томах насторочити — НАСТОРО́ЧИТИ див. насторо́чувати. Словник української мови в 11 томах насторочити — Насторо́чувати, -чую, -єш сов. в. насторо́чити, -чу, -чиш, гл. 1) Наставлять, наставить, поднимать, поднять. Насторочила свиня щетину мов їжак. 2) — вуха. Навострять уши. Еней наги насторочив уха. Котл. Ен. III. 73. Словник української мови Грінченка