насторочити

Насторо́чувати, -чую, -єш

сов. в. насторо́чити, -чу, -чиш, гл.

1) Наставлять, наставить, поднимать, поднять. Насторочила свиня щетину мов їжак.

2) — вуха. Навострять уши. Еней наги насторочив уха. Котл. Ен. III. 73.

Значення в інших словниках

1. насторочити — насторо́чити дієслово доконаного виду настовбурчити; спрямувати діал.  Орфографічний словник української мови
2. насторочити — див. насторочувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. насторочити — НАСТОРО́ЧИТИ див. насторо́чувати.  Словник української мови у 20 томах
4. насторочити — НАСТОРО́ЧИТИ див. насторо́чувати.  Словник української мови в 11 томах