1. Словник української мови Грінченка

насторочити

Насторо́чувати, -чую, -єш

сов. в. насторо́чити, -чу, -чиш, гл.

1) Наставлять, наставить, поднимать, поднять. Насторочила свиня щетину мов їжак.

2) — вуха. Навострять уши. Еней наги насторочив уха. Котл. Ен. III. 73.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. насторочити — насторо́чити дієслово доконаного виду настовбурчити; спрямувати діал. Орфографічний словник української мови
  2. насторочити — див. насторочувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. насторочити — НАСТОРО́ЧИТИ див. насторо́чувати. Словник української мови у 20 томах
  4. насторочити — НАСТОРО́ЧИТИ див. насторо́чувати. Словник української мови в 11 томах