насторочений
НАСТОРО́ЧЕНИЙ, а, е, діал.
Дієпр. пас. до насторо́чити;
// у знач. прикм.
З-за кущів виглядала кінська голова з гострими настороченими вухами (Леся Українка);
Над Оленкою схилялись дивовижні голови, пелехаті, з настороченим волоссям (К. Гордієнко).
Словник української мови (СУМ-20)