1. Словник української мови у 20 томах

насторочений

НАСТОРО́ЧЕНИЙ, а, е, діал.

Дієпр. пас. до насторо́чити;

// у знач. прикм.

З-за кущів виглядала кінська голова з гострими настороченими вухами (Леся Українка);

Над Оленкою схилялись дивовижні голови, пелехаті, з настороченим волоссям (К. Гордієнко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. насторочений — насторо́чений дієприкметник діал. Орфографічний словник української мови
  2. насторочений — -а, -е, діал. Дієприкм. пас. мин. ч. до насторочити. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. насторочений — НАСТОРО́ЧЕНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до насторо́чити; // У знач. прикм. Над Оленкою схилялись дивовижні голови, пелехаті, з настороченим волоссям (Горд., Заробітчани, 1949, 21). Словник української мови в 11 томах