1. Словник української мови в 11 томах

насторочений

НАСТОРО́ЧЕНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до насторо́чити;

// У знач. прикм.

Над Оленкою схилялись дивовижні голови, пелехаті, з настороченим волоссям (Горд., Заробітчани, 1949, 21).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. насторочений — насторо́чений дієприкметник діал. Орфографічний словник української мови
  2. насторочений — -а, -е, діал. Дієприкм. пас. мин. ч. до насторочити. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. насторочений — НАСТОРО́ЧЕНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. до насторо́чити; // у знач. прикм. З-за кущів виглядала кінська голова з гострими настороченими вухами (Леся Українка); Над Оленкою схилялись дивовижні голови, пелехаті, з настороченим волоссям (К. Гордієнко). Словник української мови у 20 томах