нюшити

-шу, -шиш, розм. Нюхати повітря; переносно – вистежувати, вишукувати когось, щось. Лисичка бігла повз хатку та нюшить носом, коли чує – пиріжки пахнуть (казка); Данько поважно спльовує, нюшить коло казана (О.Ільченко); Нурла виступає з рухами гончого пса, який нюшить вже дичину (М.Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. нюшити — нюши́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. нюшити — див. нюхати; шукати  Словник синонімів Вусика
3. нюшити — -шу, -шиш, недок., розм. 1》 неперех. Нюхати повітря. 2》 перех. і без додатка, перен. Вистежувати, вишукувати кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нюшити — НЮШИ́ТИ, шу́, ши́ш, недок., розм. 1. Нюхати повітря (перев. про тварину). Лисичка бігла повз хатку та нюшить носом, коли чує – пиріжки пахнуть (з казки); Данько поважно спльовує, нюшить коло казана і якось немов по-старечому поглядає в небо (О. Ільченко).  Словник української мови у 20 томах
5. нюшити — Нюши́ти, нюшу́, -ши́ш, -ша́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. нюшити — НЮШИ́ТИ, шу́, ши́ш, недок., розм. 1. неперех. Нюхати повітря. Лисичка бігла повз хатку та нюшить носом, коли чує — пиріжки пахнуть (Укр.. казки, легенди..  Словник української мови в 11 томах
7. нюшити — Нюши́ти, -шу́, -ши́ш гл. Нюхать воздухъ (о животномъ). Собака нюшить. Черк. у.  Словник української мови Грінченка