регіон

У. Певна територіальна одиниця (район, область, зона), що вирізняється з-поміж інших таких же одиниць специфічними рисами (географічними, геологічними, етнографічними, економічними, мовними тощо). Пох. регіональний.

Значення в інших словниках

1. регіон — регіо́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. регіон — (від англ. region, лат. regio) область, район, частина країни, відрізняється від інших якими-небудь сталими відмінностями  Словник іншомовних соціокультурних термінів
3. регіон — [реиг'іон] -ну, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў  Орфоепічний словник української мови
4. регіон — -у, ч. Певна територіальна одиниця (район, область, зона), що вирізняється з-поміж інших таких же одиниць специфічними рисами (географічними, економічними й т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. регіон — РЕГІО́Н, у, ч. Певна територіальна одиниця (район, область, зона), що вирізняється з-поміж інших таких самих одиниць специфічними рисами (географічними, геологічними, етнографічними, економічними і т. ін.).  Словник української мови у 20 томах
6. регіон — регіо́н [від лат. regio (regionis) – область, округ] територія, що характеризується комплексом притаманних їй ознак (фізико-географічних, економічних тощо).  Словник іншомовних слів Мельничука
7. регіон — Умовно виділений простір, який відрізняється від прилеглої території природними або набутими властивостями; розрізняють фізико-географічні та економічні р.  Універсальний словник-енциклопедія
8. регіон — РЕГІО́Н, у, ч., наук. Певна територіальна одиниця (район, область, зона), що вирізняється з-поміж інших таких же одиниць специфічними рисами (географічними, геологічними, етнографічними, економічними і т. ін.).  Словник української мови в 11 томах
9. регіон — рос. регион 1. Район, область, територія, частина країни, що вирізняється сукупністю природних або історично складених економіко-географічних умов і національним складом населення.  Eкономічна енциклопедія