регіон —
регіо́н іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
регіон —
У. Певна територіальна одиниця (район, область, зона), що вирізняється з-поміж інших таких же одиниць специфічними рисами (географічними, геологічними, етнографічними, економічними, мовними тощо). Пох. регіональний.
Літературне слововживання
регіон —
(від англ. region, лат. regio) область, район, частина країни, відрізняється від інших якими-небудь сталими відмінностями
Словник іншомовних соціокультурних термінів
регіон —
-у, ч. Певна територіальна одиниця (район, область, зона), що вирізняється з-поміж інших таких же одиниць специфічними рисами (географічними, економічними й т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
регіон —
РЕГІО́Н, у, ч. Певна територіальна одиниця (район, область, зона), що вирізняється з-поміж інших таких самих одиниць специфічними рисами (географічними, геологічними, етнографічними, економічними і т. ін.).
Словник української мови у 20 томах
регіон —
регіо́н [від лат. regio (regionis) – область, округ] територія, що характеризується комплексом притаманних їй ознак (фізико-географічних, економічних тощо).
Словник іншомовних слів Мельничука
регіон —
Умовно виділений простір, який відрізняється від прилеглої території природними або набутими властивостями; розрізняють фізико-географічні та економічні р.
Універсальний словник-енциклопедія
регіон —
РЕГІО́Н, у, ч., наук. Певна територіальна одиниця (район, область, зона), що вирізняється з-поміж інших таких же одиниць специфічними рисами (географічними, геологічними, етнографічними, економічними і т. ін.).
Словник української мови в 11 томах
регіон —
рос. регион 1. Район, область, територія, частина країни, що вирізняється сукупністю природних або історично складених економіко-географічних умов і національним складом населення.
Eкономічна енциклопедія