робітник

РОБІТНИК – ПРАЦІВНИК

Робітник, -а. 1. Той, хто створює матеріальні цінності, працюючи на промисловому підприємстві; людина, що належить до робітничого класу; в давні часи – також наймит: робітники фабрик і заводів, робітники й селяни, кваліфікований робітник, робітники сцени (особи, які встановлюють і міняють декорації тощо). 2. Трудівник. Всі мали його за чесного чоловіка та доброго робітника (М.Коцюбинський); Не жрець, не вождь, а робітник – Поета справжнього імення... (М.Рильський).

Працівник, -а. 1. Член якогось виробничого колективу, особа, яка бере участь у певному трудовому процесі, працює за певним фахом, у якійсь галузі народного господарства, науки, культури. Вж. зі сл.: здібний, кваліфікований, керівний, літературний, науковий, торговельний, газети (газетний), заповідника, кіно, преси, сцени (член творчого колективу театру). 2. Трудівник. Наш мужик – то неук темний, Працівник, але бідар (П.Грабовський); Не голоси чаїні – наш одностайний крик: Рівняйтеся пустині! Поборе працівник! (М.Рильський).

Значення в інших словниках

1. робітник — робітник – працівник – співробітник Який зміст вкладають у кожне з цих понять? Робітник – той, хто працює на промисловому підприємстві, створюючи матеріальні цінності; у давні часи – також наймит.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. Робітник — Робітни́к іменник чоловічого роду населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови
3. робітник — Трудівник, трудар, жм. роботяга, кн. пролетар; ІСТ. наймит; (науки) працівник, діяч; мн. РОБІТНИКИ, робітництво, робоча сила, о. роботящі руки, ок. роботарі.  Словник синонімів Караванського
4. робітник — див. роботящий  Словник синонімів Вусика
5. робітник — -а, ч. Людина, зайнята фізичною працею у сфері матеріального виробництва. || мн. робітники, -ів. Одна із соціальних верств суспільства.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. робітник — РОБІТНИ́К, а́, ч. 1. Той, хто створює матеріальні цінності, працюючи на промисловому підприємстві. – Повстали робітники в Новоросійську, в Севастополі і в багатьох інших містах.  Словник української мови у 20 томах
7. робітник — робітник робітник (ср, ст): Той столяр, що робив нам кухню, то дуже добрий робітник, все так гарно, акуратно повикінчував (Авторка)||робоцяш ◊ робітник до готової ми́ски дармоїд, ледащо (Франко)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. робітник — Майовий робітник. Лінивий, сидівби у холодку. На добрий камінь, що всиплеш, те й змелеш. Добрий робітник зробить всяке діло добре. Такий з тебе робітник, як з цигана святець. Значіння, як і сказано. Робітники потіють, а пани з того жиріють. Робітники тяжко працюють, а пани з того наживаються.  Приповідки або українсько-народня філософія
9. робітник — НА́ЙМИТ (той, хто працював у наймах), НА́ЙМАНЕЦЬ рідко, НАЄ́МНИК зах.; РОБІТНИ́К (той, хто працював за наймом у приватного власника, підприємця); БАТРА́К (у сільському господарстві). Наймит запріг коні й поклав на віз кілька кавунів і динь (І.  Словник синонімів української мови
10. робітник — Робітни́к, -ка́; -ники́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. робітник — РОБІТНИ́К, а́, ч. 1. Той, хто створює матеріальні цінності, працюючи на промисловому підприємстві; // У капіталістичному суспільстві — представник експлуатованого класу, позбавлений засобів виробництва; пролетарій.  Словник української мови в 11 томах
12. робітник — Робітник, -ка м. Работникъ. Гроші добрий робітник, але поганий господарь. Ном. № 13484.  Словник української мови Грінченка