розгин

РОЗГИН – РОЗГІН

Розгин, -у. Випрямлення, розправлення чогось: працювати без розгину.

Розгін, -гону. Розбіг: набрати розгону, проскочити з розгону.

Значення в інших словниках

1. розгин — ро́зги́н іменник чоловічого роду дія  Орфографічний словник української мови
2. розгин — [розгиен] -ну, м. (на) -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. розгин — -у, ч. Дія за знач. розгинати. Без розгину — не розгинаючи спини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розгин — РОЗГИ́Н, у, ч. Дія за знач. розгина́ти. (1) Без розги́ну – не розгинаючи спини. Біль спітнілу спину рве, А треба ж із серпом без розгину згинаться (М. Рильський).  Словник української мови у 20 томах
5. розгин — РОЗГИ́Н, у, ч. Дія за знач. розгина́ти. Без розги́ну — не розгинаючи спини. Біль спітнілу спину рве, А треба ж із серпом без розгину згинаться (Рильський, Поеми, 1957, 234).  Словник української мови в 11 томах