інфінітив

Неозначена форма дієслова (інфінітив) твориться за допомогою суфікса -ти і вживається в усіх жанрах і стилях сучасної української літературної мови (бігати, носити, стукати, хитати). Скорочений варіант суфікса -ть уживається поряд з повним варіантом -ти тільки в усному мовленні й художньо-белетристичному стилі мови (здебільшого в поетичних творах для збереження ритму або рими).

Значення в інших словниках

1. інфінітив — (грам.) неозначений спосіб  Словник чужослів Павло Штепа
2. інфінітив — інфініти́в іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. інфінітив — -а, ч., грам. Те саме, що Неозначена форма дієслова (див. неозначений).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. інфінітив — інфініти́в [лат. (modus) infinitivus] неозначена форма дієслова; форма, що означає дію (стан, процес) саму по собі, без пов’язування дії з її суб’єктом.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. інфінітив — Незмінна форма дієслова, яка виражає дію без вказування на особу, число, спосіб, час, напр., співати, мити, вести.  Універсальний словник-енциклопедія
6. інфінітив — ІНФІНІТИ́В лнгв., НЕОЗНА́ЧЕНА ФО́РМА ДІЄСЛО́ВА.  Словник синонімів української мови
7. інфінітив — Інфініти́в, -ва; -ти́ви, -вів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. інфінітив — ІНФІНІТИ́В, а, ч., грам. Те саме, що Неозна́чена фо́рма дієсло́ва ( див. неозна́чений). Інфінітиви на —ати, —ити, —іти, —ути краще вживати в повній формі, ніж у короткій —ать, —ить, —іть, —уть (Сам.  Словник української мови в 11 томах