інфінітив —
Неозначена форма дієслова (інфінітив) твориться за допомогою суфікса -ти і вживається в усіх жанрах і стилях сучасної української літературної мови (бігати, носити, стукати, хитати).
Літературне слововживання
інфінітив —
(грам.) неозначений спосіб
Словник чужослів Павло Штепа
інфінітив —
інфініти́в іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
інфінітив —
-а, ч., грам. Те саме, що Неозначена форма дієслова (див. неозначений).
Великий тлумачний словник сучасної мови
інфінітив —
інфініти́в [лат. (modus) infinitivus] неозначена форма дієслова; форма, що означає дію (стан, процес) саму по собі, без пов’язування дії з її суб’єктом.
Словник іншомовних слів Мельничука
інфінітив —
Незмінна форма дієслова, яка виражає дію без вказування на особу, число, спосіб, час, напр., співати, мити, вести.
Універсальний словник-енциклопедія
інфінітив —
ІНФІНІТИ́В, а, ч., грам. Те саме, що Неозна́чена фо́рма дієсло́ва ( див. неозна́чений). Інфінітиви на —ати, —ити, —іти, —ути краще вживати в повній формі, ніж у короткій —ать, —ить, —іть, —уть (Сам.
Словник української мови в 11 томах