інфінітив

Значення в інших словниках

1. інфінітив — Неозначена форма дієслова (інфінітив) твориться за допомогою суфікса -ти і вживається в усіх жанрах і стилях сучасної української літературної мови (бігати, носити, стукати, хитати). Літературне слововживання
2. інфінітив — (грам.) неозначений спосіб Словник чужослів Павло Штепа
3. інфінітив — інфініти́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
4. інфінітив — -а, ч., грам. Те саме, що Неозначена форма дієслова (див. неозначений). Великий тлумачний словник сучасної мови
5. інфінітив — інфініти́в [лат. (modus) infinitivus] неозначена форма дієслова; форма, що означає дію (стан, процес) саму по собі, без пов’язування дії з її суб’єктом. Словник іншомовних слів Мельничука
6. інфінітив — Незмінна форма дієслова, яка виражає дію без вказування на особу, число, спосіб, час, напр., співати, мити, вести. Універсальний словник-енциклопедія
7. інфінітив — Інфініти́в, -ва; -ти́ви, -вів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. інфінітив — ІНФІНІТИ́В, а, ч., грам. Те саме, що Неозна́чена фо́рма дієсло́ва ( див. неозна́чений). Інфінітиви на —ати, —ити, —іти, —ути краще вживати в повній формі, ніж у короткій —ать, —ить, —іть, —уть (Сам. Словник української мови в 11 томах