інцидент

ВИ́ПАДОК (те, що сталося, трапилося несподівано), ПРИГО́ДА, ПОДІ́Я, ОКА́ЗІЯ, ЕПІЗО́Д, ІНЦИДЕ́НТ, ІСТО́РІЯ розм., КА́ЗУС розм., ТРАПУ́НОК розм., ПРИ́ТЧА (ПРИ́ЧТА) розм., ПРИЧИ́НА заст., ПРИПА́ДОК діал. Після того випадку в лісі, коли згоріла його шапка, Йонька поліз на горище й знайшов там стару будьонівку (Григорій Тютюнник); Якби не одна прикра пригода, Оленка цілком щаслива була б (К. Гордієнко); Трапилась несподівана подія.. В Кавунихи раз пропав шматок полотна (І. Нечуй-Левицький); Дивлюся — з поля щось біжить, Неначе бісова отара, Шумить, гуде і торохтить, А курява така, як хмара!.. Пробігло... Зникло у ліску, А я навтікача додому Та про оказію таку І досі не хвалюсь нікому (Л. Глібов); Передо мною виплили ці дні, і епізод із сомом, що втяг моє вудлище в воду (О. Досвітній); Вчорашній вечір минув без жодних інцидентів (Леся Українка); Зіньку дуже вразила історія біля купальні. Якщо Прохор зважився на такий вчинок, значить, ..не любить він її (А. Шиян); Ференц, розвеселившись, розповів бійцям казус, відомий цілому Будапештові (О. Гончар); — Та не може цього бути, щоб ти, Власе, забув цей трапунок (Д. Бедзик); Стрівся старець із Петром та й каже: "Яка сьогодні зо мною кумедна притча трапилась: трохи був на смерть не подавився" (О. Стороженко); — Ти, гляди, станеться.. яка причина (Г. Квітка-Основ'яненко); Приходили у всяких припадках до него, а він кождому раду давав (Словник Б. Грінченка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. інцидент — Випадок, подія, пригода, епізод, (що трапився колись, ставши зразком для сучасного) прецедент; (неприємний) халепа; (на кордоні) сутичка, конфлікт. Словник синонімів Караванського
  2. інцидент — [інциедент] -нту, м. (на) -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови
  3. інцидент — Випадок, пригода, подія, зудар, халепа, нещастя Словник чужослів Павло Штепа
  4. інцидент — рос. инцидент той, що трапляється) — неприємна подія, непорозуміння. Eкономічна енциклопедія
  5. інцидент — інциде́нт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  6. інцидент — (англ. incident) випадок, непорозуміння, сутичка. Економічний словник
  7. інцидент — -у, ч. Пригода, подія, випадок (зазвичай неприємні); непорозуміння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. інцидент — інциде́нт [від лат. incidens (incidentis) – той, що трапляється] неприємна подія, непорозуміння. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. інцидент — Інциде́нт, -ту; -де́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. інцидент — ІНЦИДЕ́НТ, у, ч. Пригода, подія, випадок (звичайно неприємні); непорозуміння. Вчорашній вечір минув без жадних інцидентів (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах