інцидент

Значення в інших словниках

1. інцидент — Випадок, подія, пригода, епізод, (що трапився колись, ставши зразком для сучасного) прецедент; (неприємний) халепа; (на кордоні) сутичка, конфлікт. Словник синонімів Караванського
2. інцидент — [інциедент] -нту, м. (на) -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови
3. інцидент — Випадок, пригода, подія, зудар, халепа, нещастя Словник чужослів Павло Штепа
4. інцидент — рос. инцидент той, що трапляється) — неприємна подія, непорозуміння. Eкономічна енциклопедія
5. інцидент — інциде́нт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
6. інцидент — -у, ч. Пригода, подія, випадок (зазвичай неприємні); непорозуміння. Великий тлумачний словник сучасної мови
7. інцидент — інциде́нт [від лат. incidens (incidentis) – той, що трапляється] неприємна подія, непорозуміння. Словник іншомовних слів Мельничука
8. інцидент — ВИ́ПАДОК (те, що сталося, трапилося несподівано), ПРИГО́ДА, ПОДІ́Я, ОКА́ЗІЯ, ЕПІЗО́Д, ІНЦИДЕ́НТ, ІСТО́РІЯ розм., КА́ЗУС розм., ТРАПУ́НОК розм., ПРИ́ТЧА (ПРИ́ЧТА) розм., ПРИЧИ́НА заст., ПРИПА́ДОК діал. Словник синонімів української мови
9. інцидент — Інциде́нт, -ту; -де́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. інцидент — ІНЦИДЕ́НТ, у, ч. Пригода, подія, випадок (звичайно неприємні); непорозуміння. Вчорашній вечір минув без жадних інцидентів (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах