інфінітив
ІНФІНІТИ́В, а, ч., грам. Те саме, що Неозна́чена фо́рма дієсло́ва ( див. неозна́чений).
Інфінітиви на —ати, —ити, —іти, —ути краще вживати в повній формі, ніж у короткій —ать, —ить, —іть, —уть (Сам., II, 1958, 368);
Інфінітив — незмінна форма дієслова, яка в слов’янських мовах.. з усіх категорій дієслова зберігає тільки категорію виду, категорію стану (Сл. лінгв. терм., 1957, 75).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- інфінітив — Неозначена форма дієслова (інфінітив) твориться за допомогою суфікса -ти і вживається в усіх жанрах і стилях сучасної української літературної мови (бігати, носити, стукати, хитати). Літературне слововживання
- інфінітив — (грам.) неозначений спосіб Словник чужослів Павло Штепа
- інфінітив — інфініти́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- інфінітив — -а, ч., грам. Те саме, що Неозначена форма дієслова (див. неозначений). Великий тлумачний словник сучасної мови
- інфінітив — інфініти́в [лат. (modus) infinitivus] неозначена форма дієслова; форма, що означає дію (стан, процес) саму по собі, без пов’язування дії з її суб’єктом. Словник іншомовних слів Мельничука
- інфінітив — Незмінна форма дієслова, яка виражає дію без вказування на особу, число, спосіб, час, напр., співати, мити, вести. Універсальний словник-енциклопедія
- інфінітив — ІНФІНІТИ́В лнгв., НЕОЗНА́ЧЕНА ФО́РМА ДІЄСЛО́ВА. Словник синонімів української мови
- інфінітив — Інфініти́в, -ва; -ти́ви, -вів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)