Словник синонімів української мови

інцидент

ВИ́ПАДОК (те, що сталося, трапилося несподівано), ПРИГО́ДА, ПОДІ́Я, ОКА́ЗІЯ, ЕПІЗО́Д, ІНЦИДЕ́НТ, ІСТО́РІЯ розм., КА́ЗУС розм., ТРАПУ́НОК розм., ПРИ́ТЧА (ПРИ́ЧТА) розм., ПРИЧИ́НА заст., ПРИПА́ДОК діал. Після того випадку в лісі, коли згоріла його шапка, Йонька поліз на горище й знайшов там стару будьонівку (Григорій Тютюнник); Якби не одна прикра пригода, Оленка цілком щаслива була б (К. Гордієнко); Трапилась несподівана подія.. В Кавунихи раз пропав шматок полотна (І. Нечуй-Левицький); Дивлюся — з поля щось біжить, Неначе бісова отара, Шумить, гуде і торохтить, А курява така, як хмара!.. Пробігло... Зникло у ліску, А я навтікача додому Та про оказію таку І досі не хвалюсь нікому (Л. Глібов); Передо мною виплили ці дні, і епізод із сомом, що втяг моє вудлище в воду (О. Досвітній); Вчорашній вечір минув без жодних інцидентів (Леся Українка); Зіньку дуже вразила історія біля купальні. Якщо Прохор зважився на такий вчинок, значить, ..не любить він її (А. Шиян); Ференц, розвеселившись, розповів бійцям казус, відомий цілому Будапештові (О. Гончар); — Та не може цього бути, щоб ти, Власе, забув цей трапунок (Д. Бедзик); Стрівся старець із Петром та й каже: "Яка сьогодні зо мною кумедна притча трапилась: трохи був на смерть не подавився" (О. Стороженко); — Ти, гляди, станеться.. яка причина (Г. Квітка-Основ'яненко); Приходили у всяких припадках до него, а він кождому раду давав (Словник Б. Грінченка).

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. інцидент — Випадок, подія, пригода, епізод, (що трапився колись, ставши зразком для сучасного) прецедент; (неприємний) халепа; (на кордоні) сутичка, конфлікт.  Словник синонімів Караванського
  2. інцидент — [інциедент] -нту, м. (на) -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў  Орфоепічний словник української мови
  3. інцидент — Випадок, пригода, подія, зудар, халепа, нещастя  Словник чужослів Павло Штепа
  4. інцидент — рос. инцидент той, що трапляється) — неприємна подія, непорозуміння.  Eкономічна енциклопедія
  5. інцидент — інциде́нт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  6. інцидент — (англ. incident) випадок, непорозуміння, сутичка.  Економічний словник
  7. інцидент — -у, ч. Пригода, подія, випадок (зазвичай неприємні); непорозуміння.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. інцидент — інциде́нт [від лат. incidens (incidentis) – той, що трапляється] неприємна подія, непорозуміння.  Словник іншомовних слів Мельничука
  9. інцидент — Інциде́нт, -ту; -де́нти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. інцидент — ІНЦИДЕ́НТ, у, ч. Пригода, подія, випадок (звичайно неприємні); непорозуміння. Вчорашній вечір минув без жадних інцидентів (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах