Ізраїльська література

Ізра́їльська література

• Ізраїльська література

- розвивається головним чином мовою іврит, а також ідиш та араб.ькою. На початку свого становлення ізраїльська література мовою іврит зазнала значного впливу загальногуманістич. традицій європ. красного письменства та класич. єврейської літератури. Ще задовго до утворення д-ви Ізраїль (1948) письменники Ш. Агнон, А. Шльонський, Л. Гольдберг, Х. Бялик, І. Бреннер та ін. емігрували до Палестини й продовжували тут літ. діяльність мовою іврит. Письменники К. Цетник, А. Ковнер, І. Сенд, Е. Лур'є, А. Бені та ін., які пройшли через нацистські гетто й конц. табори, порушували антифашист. тему. У 50-х pp. в І. л. влилася група літераторів," які виросли в Палестині, — С. Ізгар, Є. Мар, Є. Аміхай, Т. Рівнер. У своїх творах вони торкалися соціальних проблем. Антивоєнними настроями пройняті твори Н. Заха, А. Єошуа, І. Лаора, А. Декера. Водночас розвивається л-ра модерніст. напряму, де переважають мотиви індивідуалізму та соціального скептицизму (Д. Авідан та ін.). В 60 — 70-х pp. в І. л. заявили про себе М. Аві-Шаул, І. Орпаз, Н. Алоні, А. Апельфельд, Х. Бартов, І. Хендель, Н. Шахам. Мовою ідиш, яку офіц. кола Ізраїлю тривалий час намагалися витіснити з культур. життя країни, пишуть 1. Зрубавел (роман "Сторінки життя", 1960), М. Ман (роман "Над Віслою", 1961), поет-комуніст П. Бінецький (зб. "Вибране", 1963). Осн. тема творчості М. Алі Taxi, З. Дервіша, М. Хаса, Н. Сусана та ін. новелістів, які пишуть араб. мовою, — протест проти мілітарист, курсу уряду Ізраїлю і його дискримінац. політики щодо араб. населення. Письменники Е. Хабібі, Т. Зайяд, С. Джубран, С. аль-Касем, М. Нафаа у своїх творах відображають боротьбу за мир на Бл. Сході, за визнання законних прав араб.в, створення палест. народом своєї д-ви. В 70 — 80-х pp. явищем в І. л. став т. з. гротесковий реалізм (драми "Обертання" И. Муанді, 1970; "Я все ще вірю в тебе", 1974; "Друзі розповідають про Ісуса", 1980, А. Кенана; п'єси "Шіц", 1974, "Яакобі і Лейденталь", 1978, Х. Левіна). З 1940 діє Спілка івритських письменників, існують об'єднання літераторів, які пишуть мовою ідиш, і літ. організація араб.мовних письменників. Мовою іврит видаються літ. журнали "Мознаїм" ("Терези"), "Кешет" ("Веселка") та ін.; ідиш — "Ді голдене кейт" ("Золотий ланцюг"); араб. мовою — журн. "Аль-Фаджр" ("Світанок").

Відображення укр. тематики в І. л., зокрема в її ранній період, помітне у творчості Р. Ахарона, К. Дова та ін. письменників, вихідців з України. Життя галицьких євреїв показано в творах НІ. Агнона (роман "Видання заміж", 1929), А. Бараша. Євр. містечко на Україні в роки Жовтневої революції й громадян. війни змальовано в романах Х. Хазаза, білогвардійські погроми — в повісті "Врятовані з вогнища" І. Аріха (1929). Укр. мовою оповідання З. Дервіша, М. Хаса, Н. Сусана в перекл. Т. та І. Лебединських опубл. у "Всесвіті" (1964, № 4) і зб. оповідань араб. письменників "Полум'я" (К., 1964), поезія "На порозі Бет-Мідрашу" Х. Бялика в перекл. М. Фішбейна — у "Всесвіті" (1989, № 9).

♦ Вид.: Поэты Израиля. М., 1963; Рассказы израильских писателей. М., 1965; Пропасть терпения. М., 1981.

Т. М. Лебединська.