ГІЛЬЄН Ніколас

ГІЛЬЄ́Н Ніколас

• ГІЛЬЄН Ніколас

(Guillen; повне прізв. — Гільєн Батіста)

(10.VII 1902, м. Камагуей)

- кубин. поет, громад. діяч. Член Компартії Куби з 1937. Учасник нац.-революц. війни в Іспанії 1936 — 39. Член Всесв. Ради Миру з 1950. Вже в ранніх поетич. циклах "Мотиви сона" (1930), "Сонгоро Косонго" (1931), де змальовано життя простих людей Куби, виявилися гол. риси творчості Г. — антибурж. і антиімперіалістична спрямованість. Яскраво виражений політ. характер мають збірки "Вест-Індська компанія" (1934), "Пісні для солдатів і сони для туристів" (1937). Боротьбі ісп. народу проти фашизму присвячені поема "Іспанія. Поема у чотирьох зажурах і одній надії" (1937), кн. репортажів "Люди республіканської Іспанії" (1938, спільно з Х. Марінельйо). У циклі "Всі пісні" (1947) звучать протесі проти експлуатації, заклик до боротьби за соціальне визволення. Антикапіталістич. і антирасистським пафосом пройняті лірикоепічні твори "Елегія про Жака Румена" (1948), присвячена пам'яті гаїтян, поета-комуніста, "Елегія Хесусу Менендесу" (1951) та ін. Під час перебування в еміграції (1954 — 59) опубл. зб. віршів "Голуб окриленого народу" (1958). Після перемоги Кубинської революції (1959) повернувся на батьківщину. Поема "Добрий день, Фідель" (1960), зб. віршів "Все моє" (1964) — про соціалістичне оновлення Куби. Автор збірок "Поеми кохання" (1964), "Великий Зоо" (1967), "Зубчасте колесо", "Щоденна газета" (обидві — 1972), "Серце, з яким я живу" (1975), "Книга сонетів" (1986), книг для дітей. Творчість Г. тісно пов'язана з нац. муз. і пісенним фольклором, органічно поєднала кращі риси класичного ісп. романсеро і нар. негр. пісні. Кілька разів відвідував СРСР. Лауреат Міжнар. Ленінської премії "За зміцнення миру між народами" (1954). Укр. мовою окремі вірші Г. переклали Д. Павличко, І. Драч, С. Борщевський, П. Марусик, В. Харитонов, М. Москаленко, М. Литвинець, М. Жердинівська, О. Лупій, В. Колодій, Г. Гордасевич, Г. Латник та ін.

♦ Тв.: Укр. перекл. — [Вірші]. "Всесвіт", 1964, № 1; Поезії К., 1976; Сінсонте співа на Туркіно. В кн.: Творці нового світу. К., 1977; [Вірші]. В кн.: Мене звати Коадовальдо Еррера. К., 1978; [Вірші]. В кн.: Гордасевич Г. Високе полум'я дня. К., 1980; [Вірші]. В кн.: Світовий сонет. К., 1983; Вулиця. "Всесвіт", 1983, № 1: Морем Карибським кораблик пливе... К., 1984; Летрілья. "Всесвіт", 1984, № 4; Радянський Союз. В кн.: Колодій В. Братерство. Львів, 1985; Рос. перекл. — Новые стихи. М., 1966; Третья молодость. М., 1972; Избранное. М., 1982.

■ Літ.: Плавскин З. И. Николас Гильен. М. — Л., 1965; Щур Л. А. Николас Гильен. Биобиблиографический указатель. М., 1964.

Ю. В. Покальчук.