ГІЛЯРОВСЬКИЙ Володимир Олексійович

ГІЛЯРО́ВСЬКИЙ Володимир Олексійович

• ГІЛЯРОВСЬКИЙ Володимир Олексійович

[26.XI (8.XII) 1853, маєток у Волог. губ. — 1.X 1935, Москва]

- рос. рад. письменник, журналіст. Брав участь у рос.-тур. війні 1877 — 78. Одним з перших звернувся до теми "дна" (кн. "Люди нетрів", 1887, спалена за вказівкою царської цензури). Виступав як прозаїк і поет. Автор мемуарних творів "Москва і москвичі" (1926), "Мої блукання" (1928), "Слідами Гоголя" (вид. 1959) та ін. В дусі романтичних традицій вирішував укр. тему в нарисах і оповіданнях ("Десь там...", 1906), у віршах (зб. "Забутий зошит", 1894), поемі "Запорожці", написаній у 80-і pp., коли він позував для картини І. Рєпіна (предки Г. з боку матері — запорожці). Г. бував на Україні в журналістських справах, особливо часто 1898 — 1900, коли збирав на Полтавщині матеріал до біографії М. Гоголя, покладений ним в основу кн. "На батьківщині Гоголя. З поїздки по Україні" (1902). Для "Кобзаря" 1906 за ред. І. Бєлоусова переклав кілька поезій Т. Шевченка ("Ой три шляхи широкії" та ін.). Створив вірші "На могилі Т. Г. Шевченка" (1901), "З верхів'їв Дніпра в Зауральські степи" (1911). Брав активну участь у влаштуванні шевченківських вечорів і збиранні коштів на пам'ятник поетові (1911). Написав істор. нарис "Запорізька Січ" (1925).

♦ Тв.: Сочинения, т. 1 — 4. М., 1967; Мов скитания. Люди театра. Минск, 1987.

■ Літ.: Морозов Н. Сорок лет с Гиляровским. М., 1963; Цейтлин Э. С. Гиляровский Владимир Алексеевич. Рекомендательный указатель литературы. Вологда, 1973.

В. Я. Звиняцковський.