ГІЛЯРОВ Олексій Микитович

ГІЛЯ́РОВ Олексій Микитович

• ГІЛЯРОВ Олексій Микитович

[8(20).XII 1856, Москва — 7.XII 1938, Київ]

- укр. філософ, академік АН УРСР з 1922. Приват-доцент Моск. ун-ту (з 1885), з 1891 — професор філософії Київ. ун-ту. Досліджував як теор. філос. проблеми (з позицій ідеалізму), так і питання історії філософії, переважно античної. Осн. праці: "Платонізм як основа сучасного світогляду у зв'язку з питанням про завдання і долю філософії" (1887), "Значення філософії" (1888), "Що таке філософія та що вона може й чого не може дати" (1899), "Філософія, її сутність, значення й історія" (т. 1 — 2, 1916 — 19), "Грецькі софісти, їхній світогляд і діяльність у зв'язку з загальною політичною і культурною історією Греції" (1888), "Джерела про софістів. Платон як історичний свідок" (1891), "Схема історії філософії в освітленні історичного матеріялізму", яка мала бути переглядом його світогляду (1926, незакінч.). У своїх філос. працях порушував також проблеми естетики з екскурсами в л-ру. Г. належать книги літературознавчого характеру — "Передсмертні думки XIX століття у Франції" (1901) та "Старі поети в нових російських перекладах" (1895) — докладний аналіз перекладів з Данте, Аріосто, Байрона.

Г. П. Кочур.