ГОРНО

ГО́РНО

• "ГОРНО"

- літ. об'єднання революц. письменників Зх. України. Засн. 1929 у Львові. Діяло під впливом КПЗУ. Входило до Міжнар. бюро революц. письменників (згодом — Міжнародне об'єднання революційних письменників). Свої марксистсько-ленінські принципи об'єднання проголосило в "Декларації", опублікованій 1929 в органі "Г." — журналі "Вікна". Активними учасниками "Г." були В. Бобинський, С. Тудор, А. Волощак, Ніна Матулівна, П. Козланюк, Я. Галан, О. Гаврилюк, М. Калинчук, Мирослава Сопілка, І. Михайлюк, С. Масляк, Я. Кондра, А. Іванчук, Влас Мизинець, Д. Осічний та ін. "Г." відіграло велику роль у згуртуванні прогресивних літ. сил краю, пропаганді ідей соціалізму, боротьбі за возз'єднання з Рад. Україною. Члени "Г." (С. Тудор, Я. Галан, В. Бобинський, О. Гаврилюк, Я. Кондра та ін.) обстоювали реалістичні принципи в літературі, виступали проти безідейності.

Підтримувало постійні зв'язки з рад. письменниками, пролет. письменниками Польщі, Болгарії, Чехословаччини, Німеччини, Угорщини, прогресивними укр. письменниками Канади і США. Припинило діяльність 1933 внаслідок урядових репресій у панській Польщі. Значна частина горнівців згодом стали членами СПУ.

П. М. Довгалюк.

Значення в інших словниках

1. горно — го́рно іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. горно — Горен, ГОРНИЛО.  Словник синонімів Караванського
3. горно — -а, с. 1》 Проста відкрита піч для нагрівання або плавлення металів. || Піч для обпалювання керамічних виробів. 2》 Частина шахтної печі (доменної, вагранки і т. ін.), над якою згоряє паливо і плавиться метал. 3》 чого, перен., уроч. Обставини, за яких випробовується і гартується людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. горно — ГО́РНО, а, с. 1. Відкрита піч для нагрівання або плавлення металів. Батько .. одвихнувся од ковадла до горна й поклав шмат заліза в жар (А. Головко); У неглибокій ямі .. коваль випалював для свого горна деревне вугілля (Є.  Словник української мови у 20 томах
5. горно — ГО́РНО (піч або частина шахтної печі для виплавки металу), ГОРНИ́ЛО заст., уроч. У кузні вже гугонить горно (М. Зарудний); Сопів важкий міх, прискав огонь у горнилі (І. Франко).  Словник синонімів української мови
6. горно — Го́рно, го́рна, -ну; го́рна, го́рен (н. р.) і го́рен, го́рна, -нові; го́рни, го́рнів (ч. р.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. горно — ГО́РНО, а, с. 1. Проста відкрита піч для нагрівання або плавлення металів. Необхідним приладдям кузні було ковальське горно у вигляді жаровні, що служила для розжарювання заліза перед куванням (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 414); Батько..  Словник української мови в 11 томах
8. горно — Горно нар. Гористо. Туди Чхати дуже горно. Міусск. окр.  Словник української мови Грінченка