ГРІНЕНКО І.

ГРІНЕ́НКО І.

• ГРІНЕНКО І.

[справж. — Шевченко Йосип Варфоломійович; 4(16).IV 1854, м. Корсунь, тепер Корсунь-Шевченківський Черкас. обл. — до 1900]

- укр. письменник. Небіж Т. Г. Шевченка. Закінчив 1874 Єлизаветград. кавалерійське юнкерське уч-ще. Під час навчання в ньому входив до літ. гуртка братів Тобілевичів. Автор зб. "Дещо з перекладів і самостійних творів І. Гріненко" (1875). У своїх поезіях змальовував нужденне життя селян ("Вечір", "Годі серце...", "Літній вечір" та ін.), засуджував міщанську мораль ("Колись"). Любов'ю до рідного краю й нар. пісні пройняті вірші "Недобра порада", "Весь вік ми боролись". Значне місце посідає інтимна лірика ("З вами...", "Як тільки зачую я пісню", "Поцілунок", "Скажи" та ін.). Переклав вірші Р. Бернса ("Нікому"), П. Ж. Беранже ("Сон бідняка"), Г. Гейне ("Від чого то, милая, ружі в цвіту"), О. Полежаєва ("Пісня бранця ірокезця"), О. Пушкіна ("Невольник"), О. Плещеева ("О ні!"), А. Фета ("Невольник").

■ Літ.: Зленко Г. Поет — небіж Кобзаря. В кн.: Зленко Г. Книга пам'яті. Одеса. 1971; Поповський А. М. Мова фольклору та художньої літератури Південної України XIX — початку XX століття. Дніпропетровськ, 1987.

А. М. Поповський.