ГРИНЕВИЧЕВА Катря
ГРИНЕ́ВИЧЕВА Катря
• ГРИНЕВИЧЕВА Катря
(Катерина Василівна; 19.XI 1875, м. Винники, тепер у складі Львова — 25.XII 1947, Берхтесгаден, Австрія)
- укр. письменниця. Нар. в учительській сім'ї. Закінчила Краків. учител. семінарію. Перші літ. твори (в 90-х pp.) писала польс. мовою. Після зустрічі з В. Стефаником у Кракові, повернувшись до Львова, вивчила укр. мову. Поезії і оповідання Г., надруковані в газ. "Буковина", журн. "Літературно-науковий вістник", газ. "Руслан" та ін., підтримали І. Франко, О. Маковей, В. Гнатюк, спрямувавши молоду письменницю на шлях реалізму. В 1910 — 12 редагувала дит. журн. "Дзвінок". Брала участь у жін. русі в Галичині. Книжки Г. "Легенди й оповідання" (1906), "По дорозі в Сихем" (1923) містять літературно опрацьовані й розраховані на народне читання новозавітні апокрифічні легенди. У зб. оповідань "Непоборні" (1926) на основі автобіогр. матеріалу відтворила трагедію галиц. і волин. селян, виселених під час імперіалістичної війни 1914 — 18 військовою владою з прифронтової смуги в далекі австр. концтабори (Г. перебувала в концтаборі Гмінд, працювала у табірній школі). Осн. твори Г. — істор. повісті "Шеломи в сонці" (1928) і "Шестикрилець" (1929), у яких змальовано події на зх. землях Київ. Русі кінця 12 — поч. 13 ст., часів об'єднання Галицького князівства з Волинським. Повісті написані високопоетичною мовою з використанням фольклорних та літописних джерел. Виступала із статтями і спогадами про В. Стефаника та О. Кобилянську, дружила з І. Франком. Архів Г. зберігається в рукописному відділі Ін-ту л-ри ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР.
♦ Тв.: Шеломи в сонці. Х., 1929; В заранні. В кн.: Василь Стефаник у критиці та спогадах. К., 1970.
■ Літ.: Тудор С. Визволення слова. В кн.: Тудор С. Твори, т. 2. К., 1962.
О. В. Мишанич.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)