ДООРОХОЛЬСЬКИЙ Осип Осипович

ДООРОХО́ЛЬСЬКИЙ Осип Осипович

• ДООРОХОЛЬСЬКИЙ Осип Осипович

[4(16).IV 1874, м. Гайсин, тепер Вінн. обл. — 17 (29).І 1900]

- укр. поет. Навчався в Київ. духовній академії. Перша публікація ліричних віршів Д. з'явилася після смерті поета в журн. "Літературно-науковий вістник" за 1900. Вірші Д. друкувалися також у "Літературному збірнику, зложеному на спомин Олександра Кониського" (1903; "Я вмру...", "Переспіви з Гете і Платона", "Муза"); в ант. "Акорди" (1903), зб. "На вічну пам'ять Котляревському" (1904), ант. "Українська муза" (1908; "Не співай нам тепер, бандуристе", "Поле, давно вже плугами пооране", "Ніч, ніби день той...", "Рідний, окривджений краю", "Я вмру, і вже, здається, скоро..."), декламаторі "Розвага" та зб. "Досвітні огні". Поезії Д. властиві глибокий смуток, соціальне звучання. Переклав окремі твори О. Пушкіна, М. Некрасова, Г. Гейне та ін. поетів.

♦ Тв.: [Вірші]. В кн.: Українська муза. К., 1908.

■ Літ.: Мировець В. Осип Осипович Доорохольський. "Літературно-науковий вістник", 1900. № 4.

В. В. Яременко.