ДУЧИМІНСЬКА (Решетилович) Ольга Олександра Василівна

ДУЧИМІ́НСЬКА (Решетилович) Ольга Олександра Василівна

• ДУЧИМІНСЬКА (Решетилович) Ольга Олександра Василівна

(псевд. — Барвінок Олег, Лучинська Ольга, Остапівна Ірма, Поважна та ін.; 8.VI 1883, с. Миколаїв, тепер Пустомитівського р-ну Львів. обл. — 24.ІХ 1988, Івано-Франківськ)

- укр. рад. письменниця. Нар. в сім'ї учителя. Закінчила 1902 Ін-т дівчат у Перемишлі, вчителювала на Прикарпатті. Була співробітником журн. "Жіноча доля". Разом з Н. Кобринською і К. Малицькою видавала "Жіночу бібліотеку". В рад. час (1939 — 41, 1944 — 49) працювала в Львів. музеї етнографії і худож. промислу. Перші вірші "Лебедина пісня" й "Іронія долі" опубл. 1905 І. Франко в газ. "Діло". 1911 вийшла зб. ліричних і громадян. віршів "Китиця незабудьків", на яку схвально відгукнулися І. Нечуй-Левицький, С. Чарнецький, Н. Кобринська та ін. Автор новел "В суді", "Сніг" (присвячено Н. Кобринській), "Сумний Христос" (1927), "Співачка" (1927; присвячено О. Кобилянській), "На ранніх росах" (1935), "Трембітали трембіти" (1936; присвячено С. Вінцензу) і повісті "Еті" (1945, про переховування українкою єврейки під час нім.-фашист. окупації) та ін., статей на громад. і культурно-осв. теми ("Наталія Кобринська як феміністка", 1934, та ін.), спогадів про О. Кобилянську і Н. Кобринську, етногр. розвідок. Збирала фольклор. Коломийки й пісні, записані Д. на Бойківщині і Гуцульщині, зберігаються в ІМФЕ ім. М. Т. Рильського АН УРСР. Переклала уривок із спогадів К. Светлої "З наших боїв і змагань" (1912), оповідання "Самко Птах" Ю. Зеєра (1926), уривок повісті "Бабуся" Б. Немцової.

♦ Тв.: Спогади про Ольгу Кобилянську. В кн.: Творчість Ольги Кобилянської. Чернівці, 1963; [Вірші]. "Жовтень", 1988, № 6.

■ Літ.: Пархоменко М. Олена Дучимінська. — "Еті" — повість... "Радянський Львів", 1946, № 11 — 12; Горак Р. Скромна трудівниця культури. "Жовтень", 1988, № 6; Горак Р. Вишня на подвір'ї... "Літературна Україна", 1988, 26 травня.

П. І. Арсенич. В. Т. Полєк.