КОЗАКОВ Михайло Емануїлович

КОЗАКО́В Михайло Емануїлович

• КОЗАКОВ Михайло Емануїлович

[11 (23).VIII 1897, ст. Ромодан, тепер смт Миргородського р-ну Полтав. обл. — 16.XII 1954, Москва)

- рос. рад. письменник, критик та публіцист. Навчався 1916 — 17 у Київ. ун-ті, закінчив 1922 Петрогр. ун-т. 1933 заснував журн. "Литературный современник". У своїх ранніх повістях та оповіданнях викривав міщанську психологію (зб. "Міщанин Адамейко", "Півтора Хама", обидві — 1927; "Людина, що падає ниць", 1929, та ін.). Осн. твір — істор.-революц. роман "Крах імперії" (первісна назва "Дев'ять крапок", кн. 1 — 4, 1929 — 37; повністю опубл. 1956; укр. мовою переклав Д. Прикордонний). У ньому охоплені події рос. дійсності 1913 — 17, показана класова боротьба в рос. суспільстві на зламі двох епох. У першій, автобіогр. частині твору події розгортаються на Україні. Автор повісті "Петроградські дні" (1957), оповідань, п'єс ("Чекісти", 1939; "Дарина", 1942; "Яблуня і сокира", 1943; "Несамовитий Віссаріон", 1948, та ін.), літ.-крит. статей.

♦ Тв.: Крушение империи. М., 1986; Укр. перекл — Крах імперії. К., 1965.

■ Літ.: Федич К. Михаил Козаков. В кн.: Козаков М. Крушение империи. М., 1956; Талай М. Михайло Козаков. "Комсомолець Полтавщини", 1967, 23 серпня; Зленко Г. Одесские тетради. Одесса, 1980; Мацуев Н. И. Русские советские писатели. Материалы для биографического словаря. 1917 — 1967. М., 1981.

П. П. Ротач.