КОЛОДЗЕЙЧИК (Kołodziejczyk) Едмунд

КОЛОДЗЕ́ЙЧИК (Kołodziejczyk) Едмунд

• КОЛОДЗЕЙЧИК (Kołodziejczyk) Едмунд

(31.VIII 1888, м. Вадовіце, тепер Краків. воєвод., Польща — 24.V 1915, с. Сурохув, тепер Пшемисл. воєвод., Польща)

- польс. історик-славіст, етнограф, бібліограф. Закінчив 1911 Краків. ун-т. Один з засновників Слов'ян. т-ва в Кракові, член Етнографічного т-ва у Львові. Досліджував виникнення та розвиток слов'янофільства і польс. славістики 16 — 19 ст. У працях "Угорська Русь" (1911) і "Про словакізацію та мадяризацію" (1913) описав геогр. розселення і навів статистичні дані про кількість в семи округах Закарпаття укр. населення, розповів про їхнє літ. життя, творчість письменників 19 ст. В. Довговича, М. Лучкая, І. Чуртовича, просвітительську діяльність О. Духновича, становище нар. шкіл, соціальне гноблення, планомірну мадяризацію закарп. українців. Автор фундамент. "Бібліографії польського слов'янознавства" (1911), де у розділі "Русини" навів бібліогр. дані про польс. періодику і книжки з різних галузей україніки, в т. ч. з історії л-ри й творчості укр. письменників (зокрема І. Франка), польс. перекладів їхніх творів, листування видатних осіб тощо. Друкував статті в газ. "Kurjer Lwowski" ("Львівський кур'єр"), в журналах "Lud" ("Народ"), "Wisła" ("Вісла"), пропагував ідею політичного і культурного зближення слов'янських народів.

І. М. Лозинський.