КОНИСЬКИЙ Олександр Якович
КОНИ́СЬКИЙ Олександр Якович
• КОНИСЬКИЙ Олександр Якович
[псевд. — Верниволя, Горовенко, Семен Жук, О. Кошовий, Кость Одовець, Олександр Переходовець, О. Яковенко, Перебендя та ін.; 6 (18).VIII 1836, х. Переходівка, тепер село Ніжинського р-ну Чернігівської обл. — 29.XI (12.XII) 1900, Київ]
- укр. письменник, педагог, громад.культур. діяч. З дворян. родини. Член полтав. і київ. громад, один з організаторів недільних та вечірніх шкіл, громад. б-к, Т-ва по розповсюдженню письменності. 1863 за підозрою у приналежності до антиурядової політ. орг-ції К. заарештовано й вислано до Вологди, потім до Тотьми. 1866 повернувся на Україну. Жив у Єлизаветграді (тепер Кіровоград), Бобринці на Єлизаветградщині, Катеринославі (тепер Дніпропетровськ), з 1872 — у Києві, мав адвокатську практику. Один з ініціаторів і організаторів співробітництва між східноукр. та західноукр. культур.-осв. організаціями. Брав активну участь у заснуванні журналів "Зоря" і "Правда", Наукового товариства Імені Шевченка у Львові. Літ. діяльність почав 1858. Виступав у періодичних виданнях з літ.-крит. статтями і театр. рецензіями, популярними нарисами з історії України і загальноєвропейського демокр. руху, на екон.-етнографічні теми. Худож. твори публікував у журналах і альманахах. Більшість віршів К. увійшла до зб. "Порвані струни" (1886). Поетич. творчість К. в основному не виходить за межі традиційних для укр. поезії 60 — 80-х pp. гуманіст. гасел та образів. Мотиви співчуття до знедолених ("Каліка", "Ратай", "Утоплена") поєднуються із закликами до роботи на громадській ниві, культур.-громад. діячі називаються сівачами, орачами ("Удосвіта", "Сиротина", "Старий", "Раз на віки", "Пророк"). Більш індивідуалізовані вірші поета на тему тюрми, заслання, каторги, в яких відбилися й автобіогр. моменти, почуття обурення соціальною несправедливістю '("Мої кучері опали", "Я не боюсь тюрми і ката", "Каторжний"). Його інтимна і пейзажна лірика ("В ясну ніч у садок...", "Очі". "Тобі сусідоньки сказали", "Одна одинока березка стоїть", "До дівчини", "Зима") позначена намаганням відійти від фольклор. зразків, передати суперечливість душевного стану героя. Проза К. тематично охоплює життя різних прошарків й станів тогочас. суспільства (оповідання "Панська воля", 1862; "Протестант", 1876; "Хоча була б постаті дожала", 1898; "За плахту", 1900). Сильний соціально-крит. струмінь відчутний в оповіданнях "Пожежа" (1881), "Народна педагогія" (1886), "Спокуслива нива" (1900; 1-а ред. "Казанський ланок", 1889). "У „тісної баби"" (1889), "Баба Явдоха" (1897) та ін., в яких розкриваються сел. індивідуалізм, забобонність і темнота. "Артистично найцінніші оповідання Кониського з українського народного життя, короткі ескізи, писані з вервою й гумором, навіяні наївною, не раз, звичайно, неглибокою філософією" І. Франко ставив вище переважної більшості західноукраїнської прози 80 — 90-х рр. (Франко І. Зібр. тв., т. 41. К., 1984, с. 499). Сатир. оповідання "Суддя Гарбуз" (1875) та "І ми люди" (1882) розвінчують псевдонародолюбство частини лібер. інтелігенції. Процес формування нац. буржуазії показано в повісті "Наввипередки" (1903). Окремі штрихи для характеристики типів тогочас. різночинців дають оповідання "Антін Калина" (1881) і "Доля одного письменника" (1887), повісті-хроніки "Семен Жук і його родичі" (1875, незакін.) та "Юрій Горовенко. Хроніка з смутного часу" (1885). Декотрі твори письменника позначені натуралістичною описовістю, ілюстративністю, певним схематизмом і раціоналістичною заданістю характерів, психологічним емпіризмом. Це особливо помітно в його психол. оповіданнях "Непримиренна" (1892), "Живий про живе дбає" (1893) та в тих оповіданнях і повістях, де на перше місце виступають пропагандистські ліберально-культурницькі мотиви, моралізаторство ("Стельмахи", 1887; повість "Вісім день з життя Люлі", 1894; роман-хроніка "Грішники", 1895, та ін.). "Задачею нашого письменства (белетристики) я ставлю пропаганду, через що я не пильную художественною стороною" — писав К. в листі до І. Франка 1884. К. написав кн. "Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя" (т. 1 — 2, 1898 — 1901) — одну з найповніших, науково вивірених дореволюц. біографій поета; її схвально оцінив І. Франко. Автор популярних книжок і підручників для недільних і вечірних шкіл ("Українські прописі", 1862; "Арихметика, або Щотниця" 1863; "Перша граматика, або Читання", 1883), ряду статей — "Згадка про І. І. Срезневського", 1880; "Відчити з історії українсько-руського письменства XIX в.", 1881 — 82; "Микола Костомаров (Мої згадки про нього і його листи)", 1885; "Михайло Максимович", 1886; "Олександер Атаназієвич Чужбииський", 1887; "Осип Федьковяч", 1888; "Про Анатолія Свидницького", 1888; "До історії українсько-руського письменства (Дещо про Панаса Марковича)", "В Дахнівці (Черкаського пов. на Київщині). Етнографічні і економічні нариси з літніх заміток", 1894, та ін. Переклав щоденник (1893 — 95) та повісті "Варнак" (1893), "Художник" (1894), "Наймичка" (1895), "Безщасний" (1897) Т. Шевченка, частину поеми "Войнаровський" К. Рилєєва (1867), новели Е. Ожешко ("Великий", 1895; "Ані на ступінь", 1898, та ін.), вірші А. Мюссе та ін. Уклав "Російсько-український словник" (вид. 1918).
♦ Тв.: Порвані струни. Житомир, 1886; Твори, т. 1 — 4. Одеса — Ялта, 1899 — 1903; Оповідання про Тараса Шевченка. СПБ, 1901; Оповідання (Дід Євмен. — Млин. — Завертка). Х., 1930; [Вірші]. В кн.: Поети пошевченкової доби. К., 1961; Вибрані твори. К., 1986; Оповідання. — Повість. — Поетичні твори. К., 1990.
■ Літ.: Франко І. Про житє і діяльність Олександра Кониського. Львів, 1901; Авдикович О. Огляд літературної діяльності Олександра Кониського. Перемишль, 1908; Волинський П. Олександер Кониський та його повість. В кн.: Кониський О. Юрій Горовенко. Хроніка з смутного часу. К., 1928; Драгоманов М. Листи на Наддніпрянську Україну. В кн.: Драгоманов М. П. Літературно-публіцистичні праці, т. 1. К., 1970; Смілянська В. Л. О. Кониський — біограф Т. Шевченка. "Радянське літературознавство", 1970. № 12; Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 p. — З остатніх десятиліть XIX в. В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 41; К., 1984; Сиваченко М. Є. Олександр Кониський і його проза. В кн.: Кониський О. Вибрані твори. К., 1985; Доманицкий В. Библиографический указатель сочинений А. Я. Конисского, написанных по-малорусски. "Киевская старина", 1901, кн. 1.
Л. О. Гаевська.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)