КОНОНЕНКО Петро Петрович

КОНОНЕ́НКО Петро Петрович

• КОНОНЕНКО Петро Петрович

(31.V 1931, с. Марківці, тепер Бобровицького р-ну Черніг. обл.)

- укр. рад. літературознавець і критик, доктор філол. наук з 1987, професор з 1989. Член КПРС з 1958. Закінчив 1954 Київ. ун-т. Був на комс. роботі. З 1958 — викладач, з 1987 — декан філол. ф-ту, з 1988 — зав. кафедрою історії укр. л-ри Київ. ун-ту. Досліджує мєтодол. проблеми історії укр. л-ри, питання міжнац. літ. контактів, специфіки й закономірностей розвитку укр. л-ри та л-р народів СРСР і світу. Автор книжок "Образ, що кличе за собою" (1962), "Суспільство, людина, герой літератури" (1968), "Два світи — дві естетики" (1973). "Співець революції Михайло Стельмах" (1975), "Джерела розквіту" (1977), "На шляху взаємозбагачення" (1978), "Новаторство і традиції української радянської прози" (1980), "В пошуках суті" (1981), "Торжество братерства" (1982), "Село в українській літературі" (1984), "Особисто причетний (О. Гончар)" (1988), ряду брошур, статей у пресі з актуальних проблем літ. процесу. Один з авторів підручника для вузів "Українська радянська література" (1979). Удостоєний 1984 Респ. премії в галузі літ.-худож. критики (з 1986 — ім. О. І. Білецького). Окр. праці К. перекладено рос., груз., нім., англ. мовами.

■ Літ.: Федченко П., Шаблиовский Е. Пути исканий и свершений. "Радуга", 1980, № 11; Марко В. Тривожна радість пошуків. "Дніпро", 1982, № 9; Федченко П. На живом, актуальном материале. "Правда Украины", 1986, 12 марта.Л. М. Скирда.