КОПИНСЬКИЙ Ісайя

• КОПИНСЬКИЙ Ісайя

(2-а пол. 16 ст., Правобережна Україна — 1640, Полісся)

- укр. церк. і культур.-осв. діяч, письменник. З укр. православної шляхти. Навчався в Острозькій школі. Замолоду став ченцем Києво-Печерської лаври. Один із засновників Київ. братської школи, керував нею (1615). З 1616 був ігуменом Межигірського, Киево-Братського та ряду ін. монастирів, єпископом у Перемишлі (з 1620), Смоленську та Чернігові (з 1628). 1631 К. обрано київ. митрополитом, але його не затвердив польс. сейм; вів тривалу судову боротьбу з офіц. митрополитом Петром Могилою за повернення сану. Виступав проти наступу католицизму й уніатства на Україні. Автор полемічних філос. творів. Разом з Іовом Борецьким та Ієзекіїлем Курцевичем склав 1621 "Протестацію", в якій підносилась роль козацтва як захисника нац. і соціальних прав укр. народу, висловлювалась ідея возз'єднання України з Росією. У трактаті "Алфавит духовный в ползу іноком и мірским богоугодні жити хотящым написанный" (вид. 1710) порушив проблему духовного начала в людині, пропагував необхідність морального вдосконалення, стверджував думку про рівність усіх людей, вважав, що праця повинна бути потребою і радістю людини. Твір поширювався у списках, витримав десятки видань. Мав велике значення для розвитку філос. думки на Україні. Публіцистичний талант К. виявився, зокрема, у посланні 1634 до Ієремії Вишневецького, який прийняв католицьку віру, перейшов на службу польськошляхетським гнобителям України, жорстоко придушував визвольний рух українського народу ("Послание киевского митрополита Исаии князю Иеремии Корыбуту Вишневецкому, с убеждением его возвратиться к православной вєре, в которой жили и скончались его предки и родители").

■ Літ.: Нічик В. М. Філософські попередники Г. С. Сковороди. "Філософська думка", 1985. № 2; Возняк М. Історія української літератури, т. 2, ч. 1. Львів, 1921.

В. П. Колосова.