ЛЄНІК Ольга Тихонівна

ЛЄ́НІК Ольга Тихонівна

• ЛЄНІК Ольга Тихонівна

(9.IV 1922, м. Біла Церква, тепер Київ. обл.)

- укр. перекладачка, засл. діяч культури Польщі (1980). Закін. 1948 Київ. ун-т. Працювала у вид-вах "Молодь", "Дніпро". Перекладає з слов'ян. мов. У перекладі Л. вийшли: з польс. мови — повісті "Повість про Шопена" (1960) і "Довгий дощовий тиждень" (1975) Є. Брошкевича, "Палац і хатина" Б. Пруса (1978), "Таємниця висоти 117" Я. Пшимановського (1978), "Сади" Я. Івашкевича (1979), романи "Чорти" Т. Новака (1981), "Без догмата" Г. Сенкевича (1986), збірки нарисів "Біблійні оповіді" (1968, разом з О. Федосенком) та "Ліссіпові коні" (1972) З. Косідовського, "Міфологія" Я. Парандовського (1977); з словац. — роман "Єдина" (1970) та повість "Месник" (1974) К. Ярункової, романи "Пеларгонія", "Вільма" та повість "Цвіт ліщини" В. Шікули (всі — 1984), а також окр. твори П. Яроша, В. Швенкової, П. Ковачіка, Г. Зелінової, М. Дюрічкової, Р. Моріца; з чес. — ряд оповідань Я. Гашека та ін. Співавтор підручника "Самовчитель польської мови" (1960), автор передмов та післямов до творів зарубіж. письменників, ряду статей.

■ Літ.: Мовчан П. Біографія почуття. "Всесвіт", 1975, № 6.

А. М. Зубар.