ЛУКІАН
ЛУКІА́Н
• ЛУКІАН
(Λουκιανός; бл. 125, м. Самосата, Сирія — після 180, м. Александрія, Єгипет)
- давньогрец. письменник-сатирик. Творець антич. сатир. діалога. Був мандрівним ритором. Зазнав впливу епікуреїзму, скептицизму, філософії кініків. Вільно володів майже всіма тодішніми літ. жанрами ("малими формами") — комічним діалогом, мімом, памфлетом, пародійним і фантастичним оповіданням тощо. Л. приписують бл. 80 творів, з яких не всі належать письменникові, їх можна поділити на кілька груп: ранні риторичні декламації традиц. типу ("Тирановбивця", "Похвала мусі"), декламації з посиленням діалогіч. і оповід. елемента ("Токсарид", "Сновидіння"), невеликі діалоги коміч. змісту ("Розмови богів", "Прометей", "Розмови гетер"), просторіші діалоги — філос. і сатиричні ("Розмови в царстві мертвих"), міркування, діатриби, листи тощо ("Про смерть Перегріна", "Александр, або Лжепророк"), декламації останніх років ("Діоніс", "Геракл" та ін.). У своїх творах Л. висміював містику, забобони, марнотратство, псевдовченість. Вплив сатир. таланту Л. позначився на творчості У. фон Гуттена, Еразма Роттердамського, Ф. Рабле, Дж. Свіфта та ін. В Україні до творчості Л. зверталися Феофан Прокопович, Г. Сковорода, І. Франко. Окр. твори Л. переклали А. Сагарда, Т. Мандибур.
♦ Тв.: Укр. перекл. — Юпітер у клопотах. Львів, 1902; Зевс трагічний. В кн.: Антична література. К., 1938;
[Твори]. В кн.: Антична література. Хрестоматія, К., 1968; Рос. перекл. — Собрание сочинений, т. 1 — 2. Л.М., 1935; Избранные атеистические произведения. М., 1955; Избранное. М 1962; Избранное. М., 1987.
■ Літ.: Апт С. К. Лукиан. В кн.: История греческой литературы, т. 3. М., 1960; Прокопович Ф. Про риторичне мистецтво. В кн.: Прокопович Ф. Філософські твори, т. 1. К., 1979; Франко І. Лукіан і його епоха. В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 45. К., 1986; Підлісна Г. Н. Світ античної літератури. К., 1989.
Й. О. Баглай.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)